(Інтер’єр селянської хати, в хаті батько, мати з дочкою)

Батько Іди доню до великої хати, бо мені си здає що вже до нашої хати старости ідуть. Сиди там поки ми тебе не покличемо.

(Дочка виходить. Батьки готуються до приходу старостів. В хату заходять старости)

І-й староста: Слава Ісусу Христу.

Батько:Слава навіки.

ІІ-й староста:Просимо на хліб, на сіль, на сваиання.

Батько: Хліб святий приймаємо, доброго слова не цураємося, а з чим прийшли – розказуйте.

І-й староста:Хліб святий вже в вашій хаті то лочнемо і про віно говорити.

ІІ-й староста:Молодий наш хоче знати яке ви для молодої поле виділили?

Батько:Я думаю дати те, що на Переймі.

І-й староста:Та ви що? Можи бисти дали ту півризи що при битій дорозі.То і поле рівне, і їхати добре,і ліс не далеко.

                        Аби молоді робили,та слухали, як пташки співають,

                          щоби їм весело було.

ІІ-й староста:Дайте ще той кавалок, що на задніх гонах.

То поля у вас ще є багатенько, то ми думаємо що і вам ще лишиться досить.

Батько:            То ви вже забагато хочите. Я вже не знаю, чи ви хочите мого поля, чи мої дівки.

І-й староста: А я вам хочу сказати, що за добрим посагом і дівка з повагом.

Батько:           Але я маю ще одну на виданню.

ІІ-й староста: Добре, аби сте дали ще того коника карого до брички, бо як схочут молоді їхати на друге село на празник, аби їм не було встидно.

Мати:              Люди добрі, ви нас хочете чисто обдерти.

І-й староста: Обдирати ми вас не збираємся, бо знаєм,що у вас ще є один кінь, пара волів, корова з ялівков.А овечок не злічити. Ми ж не з бідними говоримо.То даєте ще ялівку і овечаток парочку?

Батько: Овечок я дам, а ялівку ніяк не можу.Меньша росте, може за рік, за два її віддавати буду. З чим її у світ пустю.

ІІ-й староста: Згода! Згода! А чи є скриня з вбранням?

Мати: Аякжи! Наша Галя вже сама пряде та й собі пристарала і вовняну вереню, і подушки, і скатерті,і налавники, і рушники.

                          А їй і коверець дам. То мені його моя мама дала, а мамі –– її мама, бабка моя. Він хоч давний, але ще дуже добрий і файний.

І-й староста: Певно вже його чисто міль зїла.

Мати:              Бійтеся Бога, свату, я його щороку тютюном пересипаю, на сонці висушую, ніц йому не бракує.

                          Та й полотно є. Один звій думашкового має, а оден –– згрібного. Не на порожнім місці будут молоді господарку починати.

ІІ-й староста: Добру буде мати невістку наш кум, Петро. Але і ви доброго зятя будете мати!

Батько:           То ми, ніби й до згоди дійшли. Може би наша Галя і рушники старостам пов’язала.

Мати:              А і справді. Галю! Бери рушники зазбирані, тай пов’яжем їх нашим старостам. А як не маєш чим, то в’яжи їх хоч околотом.

(Заходить дочка, пов’язує рушники)

(Заходить сусідка)

Сусідка:            Слава Ісусу Христу, кумо. Ви думали, що вам сватання потихо пройде? О ні! Я вже закликала всіх сусідів. А мій Іван музикантів привів. Всі на дворі чекають. Можна заходити?

Мати:              Заходьте, заходьте, будем дуже раді.

(Заходять жінки, чоловіки, музики.)

Жінки:              Слава Ісусу Христу. З сватанням вас!

І-а жінка:        А що, кумо, віддаєте свою дочку за невістку.

Мати:              Віддаю, аяже.

І-а жінка:        І не шкода вам.? Та то ж рідна кровинка. Доля невістки дуже важка.

( Пісня «Журба»)

                          Журба за журбою,

                          Туга за тугою,

                          Віддалась мя, мамко,

заміж молодою.

Батько:           Та чого ви такої сумної завели. Аж сльози на очі вийшли. Ану веселої.

( Пісня «А до мене Яків приходив!»)

Дівчина:           Веселіш музики грайте,

                          Потанцюєм залюбки.

                          Закаблукам лиха дайте

                          Щоб тріщали підківки.

(Танець «Горе-полька» Танцюючи приспівують:)

                          Ой любив я дівчиноньку

Як з горіха зерня

Тепер мушу обминати

Як колюче терня

Ой гуляла дівчинонька

Очима й плечима

Вигуляла молодого

З карими очима.

Дівчина:           Ой забула Отченаш

                          Вірую не вмію

                          Як заграють «Петруся»

                          Усе розумію.

(Танець «Петрусь»)

Дівчина :                      Ой кобись так файно косив

Якісь мене в данци носив.

Хлопець:           Так кобись так файно жала

Як ту чівку прилизала.

Дівчина :                Як я жала, так я жала

За мнов мамка не в’язала

А ти косив, татка просив

Аби тобі кушку носив.

Хлопець:              Ото завелися! Ану, музики, «Канаду»

(Танець «Канада»)

І-й староста:     Веселе сватання. Дай Боже щоб і життя молодих таким веселим було.

Батько:               Дай Боже! Дай Боже!

ІІ-й староста:    Ану, музики, для старостів – Гопака!

(Танець «Гопак» виконують старости.)

Молода: (Виходить на авансцену) Просили вас тато, просили вас мати і я вас прошу до нас на весілля.

(Завіса).